Мова ваших дітей.

Важливу роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення , належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення маля вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся.

Чиста і правильна звуковимову залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

· Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.

· Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

Не забувайте про те, що всі сторони мовлення дошкільника формуються, розвиваються й функціонують у єдності та нерозривно пов’язані між собою. Порушення однієї ланки веде за собою недорозвиток іншої, наприклад, недоліки усного мовлення часто проявляються на письмі ( тобто дитина пише так само неправильно, як і говорить).

Більше дитина засвоїть і буде використовувати в своєму активному мовленні синонімів, антонімів, порівнянь і багатозначних слів, тим цікавішим співрозмовником вона стане.

Дитина повинна знати назви оточуючих предметів (іграшки, посуд, одяг, меблі тощо), їх призначення, вміти порівняти предмети між собою і відмічати схожі та відмінні ознаки. Згодом малюк має навчитися виділяти частини предметів і правильно називати їх.

Заняття вдома, вільне спілкування з однолітками та дорослими, читання художньої літератури спонукатиме дитину до висловлювання власних думок, прохань та побажань.

Читаючи казки, вірші чи оповідання, слід звертати увагу дитини на нові, невідомі їй слова, просити її самостійно пояснити, як вона розуміє їхнє значення у певних реченнях чи частинах тексту. Це вчить дитину визначати значення нових слів, спираючись на ті ситуації, у яких вони використовуються. Важливо також, щоб дитина самостійно змогла використати нове слово у власному мовленні. Запропонуйте їй скласти речення або словосполучення з цим словом. Добре, коли дорослі самі створюють ситуації, що спонукають дитину до вживання нових слів. Саме завдяки таким умінням дитина зможе самостійно засвоїти більшість слів із мовлення оточуючих.

ЧИМ Є ГРА ДЛЯ ДИТИНИ?

Чому діти так люблять гру? Чим вона приваблює їх? Звідки беруть вони енергію, щоб безупинну бігати з м'ячем, годинами будувати замки й мости, бавитися з ляльками? Василь Олександрович Сухомлинський називав гру величезним світлим вікном, крізь яке в духовний світ дитини вливається живильний потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра для дошкільника — справжнє життя зі своїми радощами і прикрощами, переживаннями і досягненнями. Водночас вона для нього вільна діяльність, адже грає дитина без примусу, із задоволенням. Найперша цінність гри у тому, що в ній дитина легко засвоює те, на що в інших умовах довелося б витратити значні зусилля. Вільно, без натиску дорослих малюк засвоює різноманітні знання, набуває вмінь, готується до життя. Тому й беруть гру на озброєння вчителі, вихователі, батьки.

Якщо малюка просто попросити посидіти спокійно, це йому дається важко. Варто ж йому запропонувати роль, скажімо, вартового, розвідника, і бажаний спокій на якийсь час забезпечений.

На жаль, у деяких родинах можна почути: "Годі тобі гратися.. іди займися чимось серйозним!", "Візьми краще книжку 8 руки, ніж возитися із солдатиками!", "іди на вулицю гуляй, нічого тут байдикувати!" тощо. Так, самі того не підозрюючи, батьки випускають з-під свого впливу основну діяльність дошкільняти, е якій він розвивається, найповніше виражає себе.

Гра готує дитину до навчання і праці. Який малюк у грі, таким він буде і в праці, вважав А.С.Макаренко. Він доводив, що лише та гра добра, в якій дитина активна, самостійно мислить, долає труднощі.

У дворі, в дитячому садку можна інколи побачити дитину, яка стоїть осторонь від усіх. Це має занепокоїти батьків. Чому малюк не бавиться разом з іншими? Захворів, надто боязкий, чи просто не вміє гратися?

Чому ж дитина, яка не вміє гратися, має тривожити нас? Відомо, що на кожному віковому щаблі дитинства закладаються якості, які матимуть дуже важливе значення для особистості з дорослому житті. Найважливіша з них у дошкільному віці — уява. Сама гра — уявна ситуація. Ось малюк, бавлячись кубиком, пересуваючи його по столу, вигукує якісь звуки. Він - машина. Ви помітили, як діти вміють не нудьгувати і як винахідливо виходять із становища при дефіциті іграшок? Як легко шматок звичайного дроту може стати у них навушниками для радиста або кермом автомобіля. Вони вміють придумати, у що гратися, що сказати і як діяти в кожній ролі. Такі діти в дитячому садку і в дворі стають організаторами ігор.

Гра розвиває у дошкільнят здатність, так би мовити, діяти в уяві. Природно, що ті з них, хто має розвинену уяву, легше вчаться в школі, їм легше пізнавати навколишній світ, бо вони можуть уявити предмети і явища, недоступні безпосередньому сприйманню.

ЯКА ІГРАШКА ПОТРІБНА ДИТИНІ?

Важко уявити гру дошкільняти без іграшки, причому дитина не просто забавляється, а бачить у ній товариша, живу істоту. Дорослі часто дивляться на іграшку як на аварійний засіб, коли не мають часу приділити дитині увагу, Бери хоч всі іграшки, тільки не заважай!

Нова іграшка завжди радість для малюка, вона захоплює, викликає бажання якнайшвидше заволодіти нею. Але... минуло зовсім небагато часу, і нова іграшка забута. Чому?

Якою має бути іграшка, щоб вона стала бажаним супутником дитячої гри?

Іноді ми, дорослі, купуючи іграшку, виходимо з того, що подобається нам самим (гарна, практична), не думаючи про її відповідність вікові, вподобанням нашого малюка, про те, що може дати ця іграшка для його розвитку. Якщо ви купите дитині, писав А.С.Макаренко, заводну мишку, цілий день заводитимете й пускатимете її, а малий цілий день дивитиметься на цю мишку й радітиме, — у цій грі не буде нічого хорошого, бо дитина лишається пасивною, вся її участь полягає в тому, що вона дивиться. Якщо ваш син матиме лише такі ігри, з нього й виросте пасивна людина, яка ні до чого не прагне, не звикла творити нове, не вміє долати труднощі.

Обов’язково покажіть синові, як гратися новою іграшкою, як користуватися нею в іграх. Скажіть доні; "Давай пограємося новою лялькою Марійкою. Я буду мамою ляльки Наталі, а ти — Марійки..." {Тільки в грі ви зможете близько пізнати свою дитину.)

Треба з розумінням ставитися до прихильності мамлюків не лише до іграшок, а й до іграшок - замінників (різноманітних коробочок, мотузочків, стрічечок, камінчиків тощо). В жодному разі не можна їх викидати, адже вони допомагають реалізації ігрових задумів.

Центром багатьох дитячих ігор "в сім'ю" є лялька. На неї спрямовані всі ігрові дії "тата" й "мами".

Лялька допомагає дитині моделювати взаємини між людьми в трудовій діяльності. Наприклад, діючи з ляльками в ролі вчителя й учня, продавця й покупця, діти вчаться проявляти взаємну увагу, чуйність, турботу про іншу людину.

Якою ж має бути ця іграшка? Ляльки можуть бути різних розмірів. Добре, щоб у них був змінний (зимовий і літній) одяг. Лялька для ігор старших дошкільнят повинна мати ще й святковий, робочий, шкільний, спортивний одяг.

Розвивати ігри з ляльками допомагають різні атрибути: меблі, коляски, побутова техніка — холодильник, телефон, пральна машина.

Потрібні дітям і транспортні іграшки: молодшим — великі дерев'яні і пластмасові вантажні машини, самоскиди, паровоз з вагонами; старшим — автомобілі, різні за призначенням: санітарний, пожежний та ін., а також технічні іграшки — інерційні, електрифіковані,

Дуже бажано мати й будівельні іграшки: цеглинки, кубики, бруски одного кольору — для малюків, різні конструктори, будівельні тематичні набори для 5-6-річних.

Велику педагогічну цінність мають дидактичні іграшки, в яких закладено й саму ігрову ідею, і результат. Граючись з дорослими, дитина вчиться розглядати предмети, порівнювати, розбирати на частини.

Такі іграшки, як пірамідки, мотрійки, мозаїки; різні настільно-друковані ігри типу розрізних картинок, пазли, лото, кубиків, також дуже потрібні дошкільнятам, оскільки допомагають розвивати дрібну моторику рук, сенсорику.

Для розвитку рухів бажано придбати обручі, скакалки, м'ячі, кеглі.

Діти люблять готові іграшки. але не менший інтерес становлять для них іграшки-замінники. Знайдіть місце і для цих чудових помічників у реалізації ігрових задумів дитини.

В які ігри грають наші діти?

Ігри можна умовно поділити на дві групи: творчі та ігри з правилами.

Особливо подобаються дошкільнятам творчі ігри.

Цікавий експеримент провів відомий психолог Д.Б.Ельконін. 8ін запропонував своїм донькам грати... в сестер. Дівчатка трохи здивувалися (адже вони й так сестри!), але пропозицію прийняли, за час гри, що тривала кілька днів, у них не виникало ніяких конфліктів та сварок. Виконуючи правила, вони поводилися так, як мають поводитися сестри: старша керувала молодшою, поступалася їй, опікувалась нею; молодша слухалася.

Беручи на себе роль дорослого, дитина відтворює в грі його життя, діяльність та взаємини. Так вона пізнає навколишнє, засвоює норми поведінки. Гра дає змогу самостійно застосувати набуті знання.

Моделюючи ту чи іншу життєву ситуацію, дитина має підпорядковувати свою поведінку вимогам ролі (матрос виконує накази капітана, діти слухають вихователя тощо). і якщо в грі дитина завжди дбайлива, смілива, уважна, приязна, то ці якості вона виявлятиме і в своїй поведінці, у спілкуванні з дорослими й ровесниками..

Придивіться до свого малого. Кого він наслідує?

Діти будь-якого віку дуже люблять гру в сім'ю. Вона дає великі можливості для формування якостей, необхідних кожній людині як майбутньому сім'янинові. На жаль, взаємини батьків не завжди є взірцевими, бажаними для наслідування.

Поговоріть з дитиною про те, якими мають бути батьки: тато, наприклад, дбає про сім'ю, він і працює, і разом з мамою закуповує продукти, виховує дітей тощо. Бажано показати дитині зразок рольової поведінки. Ігри з ляльками завжди соціально вмотивовані, вони сприяють вихованню добрих почуттів (ніжності, доброти, чуйності, співчуття, ласки). Але в реальному житті не завжди є умови, які можна було б брати за приклад малюкові. Тому батьки повинні створити такий зразок, включившись у гру своєї дитини з лялькою.

Почати можна з того, що мама чи тато заходять у квартиру з гарною лялькою. Треба відразу дати їй ім'я. Запропонувати доньці обладнати "кімнату", в якій лялька житиме.

Влаштувавши ляльці кімнату, можна показати різноманітні дії, пов'язані з доглядом за нею: годування, укладання спати, з одягання.

Запропонуйте для гри такі сюжети:

"Наша донечка прокинулась"; "Барбі збирається на прогулянку"; "Купання доньки" тощо.

П'ятирічна Наталя, кладучи ляльку спати, ляскає її і промовляє при цьому: «Зараз же спи, безсовісна, бо поставлю в куток!»  Мати дівчинки зауважує; "А хіба так розмовляють з маленькими дітьми?" — "А бабуся завжди так мені говорить.", — відповідає мала.

Чому ж виникають ігри, які не мають позитивного впливу на виховання дитини? Справа в тому, що дошкільня через свій малий життєвий досвід ще не може правильно оцінити й усвідомити побачене. А свої враження отримує стихійно, спілкуючись з дорослим. Тому дуже важливо відвернути увагу дитини від негативного у поведінці дорослого, показати приклади, гідні для наслідування.

Дорослі не повинні байдуже ставитися до дитячої гри. Так, якщо дитина 5-6 років весь час тільки кладе ляльку слати, це погана гра для старшого дошкільняти, бо вона не потребує зусиль, роботи уяви. Підкажіть ситуацію, яка допомогла б розгорнути змістовну гру: «Давай пограємо так, нібито у нас день народження», «Пограємо, ніби у нас удома маленька дитина», «Ми йдемо в кіно» тощо.

Джерелами дитячої гри є насамперед спостереження (наприклад, при відвіданні лікарні зверніть увагу на взаємодію лікаря та пацієнта; при відвіданні крамниці — продавця та покупця; при поїздці в транспорті — водія та пасажирів тощо). Читання художньої літератури, перегляд телепередач, іграшки також дають змогу поглибити й розширити дитячі уявлення.

Ігрове спілкування дорослого з дитиною дає змогу спрямовувати хід гри, вчить дітей діяти. Так, усі діти люблять грати в "шоферів". Малий сідає на стілець, крутить уявне кермо й рушає а дорогу, імітуючи при цьому гудіння двигуна. Запитайте в сина: "Ти, мабуть, ідеш у гості до свого друга? А де він живе?" Цим ви спонукаєте дитину замислитися, поставити певну мету в грі.

Всіляко заохочуйте будівельні ігри. До початку будівництва запитайте в сина, що він хоче будувати, для чого ця споруда. Порадьте, як будувати, але не поспішайте допомагати. Буває, що споруда мало схожа на задуману. Не засмучуйтеся. Для малого головним є сам процес самостійного втілення задуманого з життя. Після закінчення гри поговоріть із сином про результат його творчості, подумайте разом, як назвати споруду.

Малому найлегше будувати за зразком. Дорослий пропонує розглянути будівлю, звертає увагу на розташування окремих частин. Це — легший варіант. Важче споруджувати за зразком, але без сторонньої допомоги. Треба, наприклад, збудувати хатку із садочком. Хай син сам вирішить, з яких деталей зводитиме окремі частини будівлі, в якій послідовності це робитиме.

Старших дошкільнят можна вчити конструювати лише з частковим використанням зразка. Наприклад, споруду починаєте ви, а закінчує малий. Можна будувати на основі своїх уявлень, з пам'яті. Для цього треба просто пригадати побачене раніше (вокзал, міст, будинок). Тому на прогулянках вулицями міста чи села звертайте увагу дитини на особливості навколишніх споруд. Можна попросити намалювати свою майбутню споруду.

Тематика споруд може бути найрізноманітніша: міст, гараж, вежа, будинок, машина, поїзд тощо.

Для розвитку дитини важливі й ігри з правилами Тут обов'язковою є регламентація, виконання правил. бо інакше гра не складеться. Але робить це дошкільня із задоволенням, бо його приваблюють ігрові ситуації. Непомітно для себе, розв’язуючи пізнавальне завдання ("Відгадай, який предмет загадали", «Пізнай на голос» тощо), дитина в процесі гри закріплює знання про різні предмета та явища, збагачується В словник, розвивається мовлення.

Ігри з правилами умовно можна поділити на дидактичні (навчальні) та рухливі.

До перших належать настільно-друковані, словесні та з іграшками. Вони сприяють насамперед розвитку пам'яті, мислення, координації рухів, формують уміння узагальнювати та порівнювати. Малята люблять ігри з народними дидактичними іграшками: матрьошками, грибками («Склади башточку», «Розклади грибочки»).

Старші дошкільнята надають перевагу настільно-друкованим іграм: "Добери за кольором", "Склади картинку", "Пори року", словесним: "Відгадай", "Фанти", "Який предмет загадали", "Буває — не буває" тощо.

 Іграшка Друг дитинства              

Місток у дитинство

        Запрошую до спільних роздумів про іграшку, її роль у житті не лише дитини, а й людини будь-якого віку, пропоную батькам на мить розслабитися, дозволити собі відчути дотик вірного друга свого дитинства — кошлатого ведмедика, довговухого зайчика або ляльки — розкішної білявки з неймовірно блакитними очима чи простенької, нічим не примітної, але такої любої Даринки чи Оксанки.

У чудового дитячого письменника Віктора Драгунського є оповідання "Друг дитинства". У ньому розповідається про хлопчика, який мріяв про боксерську грушу Але оскільки грошей у сім'ї на неї не було, мама запропонувала відпрацьовувати силу удару на старенькому плисовому ведмедикові. Замислившись, хлопчик пригадує все, що в нього пов’язано з іграшковим другом, і відмовляється від такого "тренування". Згадане оповідання яскраво демонструє момент істини, мить усвідомлення справжніх цінностей життя, на що дитину підштовхнула звичайна іграшка. Отже, іграшка — вірний друг та супутник нашого дитинства й чи не єдине, що, окрім спогадів, дає нам змогу повертатися туди.

Усе в житті змінюється, а дещо навіть дуже стрімко, кардинально. Сучасні діти, за твердженням учених, істотно відрізняються від своїх однолітків, якими ті були двадцять-тридцять років тому: грають в інші ігри, бавляться іншими іграшками, цікавляться іншими книжками, "мультиками". Все це істотно впливає на особистісне становлення сьогоднішніх малюків. Авторитетні висновки вітчизняних та зарубіжних психологів і педагогів дають підставу стверджувати: сучасні дитячі іграшки, книжки, мультфільми — могутній чинник виховання дітей, один з вагомих морально-естетичних орієнтирів, засобів соціалізації дитини.

Які ж саме іграшки впливають на розвиток дитячої особистості сьогодні?

Головне — кількість!

Малюки, часто навіть не дослухавши до кінця вказівку дорослого, хапають те, що їм сподобалося, й міцно притискають до себе. Здебільшого вони не здатні пояснити свій вибір, дехто намагається вхопити відразу кілька іграшок, до того ж малят приваблюють найяскравіші зразки. Цікава річ: і дівчатка, і хлоп'ята молодшого дошкільного віку можуть виявляти однаковий інтерес до різних іграшок, тобто ще не вирізняють з-поміж них "дівчачі" та "хлопчачі". Вони не вдаються до специфічних ігрових дій, а просто носять іграшку чи тримають у руках, водночас виявляючи інтерес до інших предметів, які їх оточують. Проте спроба забрати в них іграшку викликає протест.

Якщо дорослий починає маніпулювати якоюсь іграшкою, малюки охоче приєднуються до його гри, уважно стежать за нею, підтримують розмову. Однак згодом, у самостійній діяльності, вони не можуть відтворити дію дорослого, хоча обирають саме ту іграшку, з якою він грав. Загальна для більшості малят особливість — забавка не викликає в них сталого зацікавлення. Дитина просто намагається набрати їх якомога більше й тримати в руках. Лише дехто зосереджено розглядає іграшки, виконує відповідні ігрові дії, намагається ініціювати їх дорослому, рідше — іншій дитині.

Хлопчачі, дівчачі...

Вибір іграшок старшими дошкільнятами вже свідоміший. Діти можуть пояснити, обґрунтувати, чому надають перевагу якійсь із них, розповісти про її якості, функції, про варіанти гри. Якщо малята полюбляють м'які іграшки й реагують передусім на естетичний бік (яскравість, новизну, приємність на дотик), то старші дошкільнята, особливо хлопчики, обирають, так би мовити, більш "мужній", "чоловічий", агресивний іграшковий асортимент (різні види зброї, технічні іграшки), супроводжуючи свої дії з ними войовничими вигуками, загрозливими жестами. Дівчатка, зазвичай, цікавляться ляльками та яскравими м'якими іграшками. Проте й вони часом здатні на певні агресивні прояви щодо іграшки та партнерів по грі.

У старшому дошкільному віці відмінності в зацікавленні дівчаток і хлопчиків тими чи іншими іграшками виступають чітко й наочно; зміст і характер ігрових дій поступово збагачуються.

Водночас дитячі ігри стають агресивнішими. В дітей, які надають перевагу потворним іграшкам, під час гри змінюється навіть вираз обличчя. Педагоги з тривогою зазначають, що наявність у дитини — власника значної кількості воєнізованих іграшок та іграшок-монстрів — зазвичай зумовлює в неї сплеск агресивності. Вона переносить у реальні стосунки з однолітками негативну спрямованість такої іграшки.

Пташеняті у дзьобик

На жаль, більшість батьків не замислюється над тим, яке велике значення для становлення особистості їхніх синів та доньок має іграшка. Вона часто стає "розмінною монетою" у складних взаєминах дітей і батьків: за забавку купують послух, нею відкуповуються за тривалу відсутність удома, за несправедливе покарання, образу. Дехто з мам (і тат також) купує дитині іграшки щодня, дотримуючись безглуздого ритуалу зустрічі, коли забирає її з дитячого садка. На звичне: "Що ти мені принесла?" — завжди мають що "кинути пташеняті у дзьобик". А потім скаржаться, що інтересу дитини до нового придбання вистачає на дві хвилини, а далі черговий зайчик (солдатик, машинка) лишається забутим у садку, на дитячому майданчику, на вулиці, у дворі. Власне, батьки усвідомлюють, що малюк не цінує іграшку й не цікавиться нею, а лише прагне мати їх щонайбільше й оновлювати враження, однак нічого не змінюють у своїх діях і назавтра купують нову забавку.

Які іграшки пропонують

Вивчення іграшкового арсеналу у відділах іграшок у крамницях та на ринках, бесіди з продавцями та покупцями дають змогу дійти певних висновків.

Майже третину асортименту становлять іграшки з агресивними характеристиками: це всілякі монстри, страховиська, потвори переважно сіро-бурого, чорно-брудного кольорів. Чи не половина з них має ознаки агресивної поведінки: роззявлену зубату пащу, вирячені очі, стиснуті кулаки, войовничу позу. Добра дещиця таких "вояк" оснащена різноманітною зброєю. У значної кількості потвор наявні й різні ознаки каліцтва — одноокість, гіперболізовані частини фігури, шрами тощо. Тобто в дитини, яка користується такими іграшками, поступово формується спотворена картина світу, в якій не норма стає нормою.

Вражає кількість м'яких іграшок, автори дизайну яких втратили міру у використанні "неприродних" кольорів для своїх ведмедів, зайців, слонів, мишей, жаб. Ядучі барви ріжуть, а не милують око, й дитині попри її своєрідну уяву важко усвідомити, що ж це — жарт чи авторська "оригінальність" художника.

Однак переважна більшість батьків не звертає на це уваги й не вважає істотним недоліком іграшки.

Доброю ж ознакою є те, що майже чверть усього іграшкового асортименту становлять чудові, високоякісні розвивальні ігри — різноманітні конструктори, мозаїки, головоломки, пазли тощо. Проте далеко не кожна сім'я може дозволити собі купити їх своїй дитині. Навряд чи на всі запитання дають відповіді висновки здійсненого дослідження. Очевидно одне: потрібний більш вимогливий підхід до продукції (особливо імпортної), яка надходить на прилавки наших крамниць. Та й вітчизняна промисловість має приділяти більшу увагу дитячій іграшці.

КАЗКА ВЧИТЬ, ЯК НА СВІТІ ЖИТЬ.         

Усна творчість нашого народу багата й різноманітна. Найпопулярнішим жанром серед дітей є казка. У ній гармонійно поєднуються реальне й фантастичне, зачаровуючи малих красою українського слова - мудрого, доброго, оптимістичного. Споконвіку старші покоління передавали в казках своїм нащадкам власний світогляд, морально-етичні та естетичні принципи, мрії про нездоланність добра і правди, про щасливе життя. Значення казок у вихованні дітей важко переоцінити. Це не лише скарбниця народної мудрості, а й невичерпне джерело розвитку емоційної сфери і творчого потенціалу дитини. Казка збагачує соціальний і предметний досвід, живить комбінаторну здатність розуму, показує способи розв'язання моральних суперечностей, і, до того ж, у ній завжди перемагає добро.

Познайомивши дошкільнят зі змістом казкової оповіді, слід розглянути сюжет, визначити характери героїв, оцінити їхні дії. Варто також запитати в дітей, хто з персонажів їм найбільше сподобався або ні та чому, проаналізувати деякі стрижневі фрази та образні слова.

Побудова ланцюжка послідовних подій допомагає краще зрозуміти й відчути сюжетну логіку казки, "прожити" разом із героєм його життя. А ще можна запропонувати дітям зазирнути в минуле чи майбутнє персонажів: уявити, що було раніше з тим, а чи з тим із них і що могло б відбутися далі. (Скажімо, розповісти, як усе складеться для Колобка, коли він повернеться до баби й діда; як зміняться характер та життя Кози-Дерези після того, як її виженуть із Зайчикової хатки).

Ось така "прогулянка в минуле казкових героїв" має виховне спрямування. Фантазуючи, дитина вчиться не лише осмислювати описані події, а й аналізувати певні життєві ситуації, передбачати наслідки конкретних дій та вчинків і можливі реакції на них однолітків та дорослих, які її оточують.

Нехай, наприклад, дошкільнята спробують проаналізувати дитинство Баби Яги, щоб дізнатися, чому ж вона потім стала лихою та потворною. А може, дівчинка була гарненькою та жвавою, і звали її Ягуся. Та одного разу, послизнулася, зламала ногу й не змогла вже, як раніше, бігати та стрибати. Відтоді діти не запрошували її до гри, й вона почала сумувати, а далі зовсім припинила стежити за собою і, зрештою , стала негарною, злою підступною. Чи ж: можна було допомогти їй раніше і як саме? А що б таке придумати зараз, аби відвернути Бабу Ягу від зла? Розповідаючи дітям казку, запропонуйте їм самим зарадити головному героєві у його пригоді, не залучаючи до цього інших персонажів. Подібний_аналіз спочатку доцільно проводити на матеріалі_вже знайомих дітям казок і лише згодом переходити до розв'язання проблемних ситуацій у нових. Запропонуйте малюкові уявити себе кимось із тих, хто діє у казці, й розповісти, що він відчув би, як сприйняв би конкретну подію, залежно від того, чиїми очима зараз «дивиться» на неї. А як поставився б до подібної ситуації інший казковий герой? Адже сприйняття добра і зла у різних персонажів неоднакове й часто навіть зовсім протилежне. Баба Яга чи Змій, напевно, вбачають у добрих вчинках зло щодо себе. Тобто сам характер сприйняття вчинків залежить від ціннісних орієнтацій та морально-етичних уявлень кожного персонажа казки. У цьому разі для дитини стає можливим не лише зрозуміти стан героїв, їхній настрій і висловити свою думку щодо подій, які відбуваються. і тих моральних цінностей, що випливають із них.. Вона ще й може немовби прожити кілька життів і завдяки цьому збагатитися новими враженнями та почуттями, пізнати діалектику існування й ціннісної самовизначитися.

Інша пропозиція дітям - умовно написати листа улюбленому казковому героєві й поділитися з ним власними враженнями, висловити свої побажання або прохання. Так у дитини з'являється змога сформулювати думки й відшліфувати їхню словесну форму, щоб вони стали зрозумілими всім, а це особливо важливо для її мовленнєвого розвитку.

ігри за змістом казки (казок), ігри із злученням_казкових персонажів та ігри-бесіди будуть особливо гострими й цікавими, якщо мова піде про позитивного героя, який не зовсім гарно виглядає зовні чи має певні фізичні вади (наприклад, Кривенька Качечка): а негативний, навпаки, має ошатний, привабливий вигляд. у такий спосіб можна перевірити дітей, чи розуміють вони зовнішню та внутрішню красу людини. Це, ймовірно, ускладнить вибір персонажа, якому надається перевага._Орієнтуючись на зроблений дитиною вибір, дорослий визначить і проаналізує її уподобання та моральні цінності. Крім того, завдяки подібній ситуації він зможе ненав'язливо впливати на неспівчутливе ставлення_декого з дітей до позитивного героя і змінити його таким чином, що ця думка вважатиметься власною, самостійною. Змінити погляд дитини на непривабливий зовнішній вигляд позитивного персонажа допоможе звертання цього героя до неї за допомогою чи порадою. Зазвичай малі пропонують йому випрати одяг, зачесатися, виготовити оздобу з природного матеріалу, і, навіть, самі згодні взяти участь у цьому. Не менш охоче вони долучаються й до перевиховання негативних персонажів, навчають їх самостійності, допомагають оволодіти різними позитивними навичками.

Після прослуховування казок радимо провести за ними ігри морально-етичного спрямування.

"Хто у світі найлихіший?".

 Метою гри є виявлення лихих та підступних казкових персонажів, опис їхньої зовнішності, характеру, способу життя, звичок, помешкання. Доцільно спонукати дітей до аналізу: чи може існувати казка без таких персонажів? Яку роль відіграють вони у розвитку сюжету твору? Для кого ці герої є злими і чому саме, а хто трактує і сприймає їхні риси та діі зовсім протилежно? (Хто вважає Бабу Ягу доброю та лагідною? Напевно, для Змія вона є доброю жінкою і вірним другом).

"Хто у світі найдобріший?".

 Гра проводиться аналогічно, але на цей раз аналізуються вчинки позитивних героїв. Діти визначають, які герої їм найбільше сподобалися, на кого з них хотілося б бути схожими і чому саме.

"Хороший - поганий".

У грі передбачається спроба виявити позитивні та негативні риси характерів казкових героїв, оцінити їхні вчинки. (За що можна було б похвалити Бабу Ягу? Яка користь для Змія у тому, що він має три голови?)

"Чудодійні слова". 

Гра заохочує дошкільнят віднаходити в тексті казки найвагоміше. Це можуть бути "чарівні" слова та примовки, а також слова зі смисловим навантаженням. Скажімо, діти розмірковують від імені певного персонажа про його дії та вчинки, за якими він сам не лише може оцінити те, що відбувається, а й свою роль у ньому. Тобто йдеться про початки самовизначення її позитивного самоутворення. (У казці це, зазвичай каяття псевдогероя , відмова від хибних ідей та цінностей, а відтак прагнення до самовдосконалення).

« Навпаки»

Тут відомим казковим персонажам надають прямо протилежні риси характеру. Скажімо, Заєць стає дужим та сміливим, а Вовк - маленьким і слабким; чи то Баба Яга починає робити хороші вчинки.

«Коли б я міг».

 Ця гра допоможе засобами казкового уявного викликати в дітей бажання здійснювати реальні добрі справи. ("Якби я міг стати невидимим, перетворитись у сонце чи вітер, то прагнув би ..).

«Наші сонячні друзі».

Завдяки спілкуванню казкових героїв із Сонцем, яке подарує їм свої гарні сонячні якості, діти мають змогу перетворювати негативних героїв у позитивних.

«Мудра Сова».

Розумні поради допоможуть дітям розв’язати пригадуванні ними неприємні ситуації із казок більш справедливо. (Ледачі кошенята, або ведмежата, чи Круть і Верть залишилися голодними і т.д.).

3 усього сказаного можна зробити висновок: казка подає дітям загальнолюдські цінності, високу мораль не у вигляді сухих і нудних повчань та наказів. Словесно-емоційна форма її науки цілком невимушено підводить дитину до самостійних висновків: чому саме слід поводитися добре; чому лише гарні вчинки дають справжню втіху. В народних казках, часто з м'яким гумором і тонким психологічним підтекстом, висміюються негативні моральні якості та риси: жадібність, лінощі, хвалькуватість тощо. Вміла робота з казкою допоможе виховати в дитини чуйність і доброзичливість, милосердя й співчуття - риси, які допомагають формувати справжню Людину.