Психологічний лікнеп на всяк випадок

Випадок: неточне уявлення про функції психолога.

Лікнеп - порівняльна характеристика професійних обов'язків психолога та професійних обов'язків інших фахівців, з якими його випадково плутають.
 

Психолог:
Допомагає психічно здоровій людині самій розібратися в своїх проблемах і надалі самостійно їх вирішувати.

Психіатр:
Лікує психічно хвору людину або людину, що знаходиться в критичному стані.

Психолог:
Працює з особистістю в її природному, вільному стані.

Педагог:
Вчить, і для цього організовує діяльність і спеціальні умови, за необхідності обмежує свободу особистості.

Психолог:
Не приймає участь у дискримінаційних заходах, не засуджує і не карає, контролює стан клієнта тільки за допомогою професійних методик і тільки під час особистої зустрічі

Міліціонер:
Санкціонує і здійснює осуд і покарання, контролює та обмежує дії громадянина, що порушує закон.

Психолог:
Пропонує на вибір кілька рекомендацій, які відповідають можливостям особистості

Юрист:
Дає однозначну рекомендацію.
Психолог:
Не допускає оціночних суджень.

Священик:
Відпускає гріхи, має право оцінювати вчинки особистості з точки зору постулатів віри.

Психолог:
Спирається лише на професійні знання, особистий професійний досвід і несе особисту відповідальність за результати своєї роботи

Екстрасенс:
Використовує інформацію, отриману по маловивченим поки каналам, і тому від нього не можна вимагати повної відповідальності за результат.

Психолог:
Не діє таємно від клієнта, розраховує на реальні можливості - свої і клієнта.

Маг:
Не повинен пояснювати клієнтові, що і як він буде робити, розраховує на зовнішні сили.

Психолог:
Може не все й повинен не всім.

Господь Бог:
Може все.

Якщо у Вас виникають питання, стосовно розвитку Вашої дитини, Ви можете задати їх нам, і ми постараємось допомогти Вам розібратися в причинах та відповісти на всі Ваші запитання.

Робота практичного психолога в ДНЗ

   Основне завдання психолога - зробити життя дитини в садку зручним, комфортним, перш за все, з точки зору дитячої психіки, загальних і індивідуальних особливостей її розвитку. Педагог-психолог повинен допомогти вихователю і батькам дитини знайти і пояснити приховані причини деяких дитячих невдач, вчинків та особливостей поведінки. Психолог зобов'язаний не «пропустити» малюка, труднощі якого знаходяться на межі норми, щоб разом з батьками та іншими колегами допомогти йому справитися з ними ще до школи. Для того, щоб вирішувати всі ці завдання, я, як психолог дошкільного закладу, планую свою роботу в кількох напрямах.
   Перший - це діагностика. Протягом усього навчального року психолог у садку спільно з вихователем проводить так звану психолого-педагогічну діагностику. Вона включає в себе контроль над засвоєнням знань, умінь і навичок дітьми різних вікових груп відповідно з програмою. На підставі цих даних проводиться аналіз роботи педагогічного колективу. Тобто три рази протягом року кожній дитині пропонуються завдання, які дозволяють судити про те, наскільки вона засвоює програму. Якщо результати показують, що малюк не справляється, погано себе веде, не володіє навичками самообслуговування відповідно до віку, психолог проводить додаткові дослідження на зрілість основних психічних процесів, які забезпечують всю вищеописану діяльність. І якщо на цьому рівні виявляються проблеми, що виходять за рамки норми, фахівець направляє батьків з малюком або до невролога, або до нейро-психолога, або до невропатолога. Також протягом року психолог вивчає відносини в дитячому колективі, виявляє лідерів, тих, з ким ніхто не дружить, допомагає вихователю планувати роботу з поліпшення відносин між дітьми.
   Крім планової діагностики, про яку йшла мова, проводяться і ситуативні дослідження. Наприклад, з'явилися у дитини страхи. Психолог за допомогою спеціальних тестів може виявити причину. Розлучилися батьки: те, як перенесла або переносить це дитина, можна виявити за допомогою спеціальних методик. Окремий вид діагностики, яку проводить педагог-психолог, - це комплексна оцінка готовності до школи. Батьки обов'язково у всіх подробицях повинні вникнути в її результати. У першу чергу, щоб допомогти своїй дитині. Якщо вона буде не зовсім готова до школи, психолог підкаже, на що саме потрібно буде звернути увагу. А якщо все було в нормі, але в першому класі раптом виникнуть проблеми, то на підставі діагностичної карти з підписом психолога вчитель повинен знайти підхід і вирішити проблеми маленького учня.
    Другий напрямок - це консультації.
Вони бувають двох видів: ті, які планує сам психолог, і за запитом батьків. Перші - проводяться протягом року за темами, які, на мою думку, актуальні для конкретної вікової групи та контингенту батьків.
Про плановi консультації батьків оповіщає вихователь. І дуже важливо, щоб мама чи тато, або хоча б бабуся все-таки знайшли час для відвідування подібних заходів. Досвід роботи багатьох фахівців показує, що батько, який пропустив ту чи іншу консультацію, приходить сам до психолога саме з тим питанням, яке на консультації вже висвітлювалося. Наприклад, на початку року психолог запрошував батьків малюків на збори, присвячені проблемі адаптації до дитячого садка. Ті дорослі, які не знайшли можливості прийти, через деякий час самі звертаються з проблемою щоденних істерик дитини, у зв'язку з небажанням йти в садок. Також на загальних консультаціях батьки мають можливість побачити, що ті труднощі, які вони відчувають у вихованні свого малюка, властиві багатьом іншим сім'ям. Це дуже важливо для об'єктивної оцінки своєї дитини. Від багатьох мам доводиться потім чути: «а я думала, що мій один такий».
Консультації за запитом - будь-які проблеми, які хвилюють близьких малюка. І це необов'язково питання, пов'язані з розвитком крихітти або її поведінкою. Будь то мама чи тато, бабуся чи дідусь, вони можуть і повинні звертатися до психолога, коли їм здається, що з дитиною щось не так. Одним словом, будь-яке занепокоєння батьків, пов'язане з дитячим садком, має бути вичерпане, тому що воно неодмінно позначиться на маленькiй людинi, на її ставленнi до вихователя і відвідування саду.
    Чим ще займається психолог в дитячому садку? Веде корекційну роботу. Діти, як відомо, всі різні. Одна розвивається швидше, інша повільніше. Психічні процеси теж формуються стрибкоподібно. І часом буває, що розвиток якоїсь психічної функції потрібно трохи підштовхнути, щоб налагодилося нормальне засвоєння знань або поведінка. З цією метою психолог в дитячому садку планує і проводить з дитиною корекційні заняття. Попередньо він обов'язково доводить до відома батьків. Тому що успіху можна досягти тільки при абсолютній єдності вимог і довірі. Також будь-яка травмуюча ситуація, що спричинила за собою зміни в поведінці дитини, наприклад, малюк став мочитися після спільного перегляду з татом фільму «Паранормальне явище», теж вимагає проведення з малюком серії корекційних занять.
Розвиваючі заняття.
Вони теж у веденні психолога, що працює в дитячому садку. Наприклад, цього року найбільш актуальною представляється тема формування міжособистісних відносин у дитячому колективі і навичок спілкування у дошкільників. Виходячи з обраної теми, психолог в дитячому садку планує розвиваючі заняття, на яких буде вчити малюків спілкуватися, разом грати, вирішувати конфлікти, уникати сварок. Відпрацювавши цей напрям, психолог може взяти новий, а може продовжувати дослідження з даної теми в подальшому.
Психолог у садку працює не один, є вчитель-логопед, вчитель-дефектолог. Кожен з цих фахівців почне з вами розмову з питань про пологи. Тому краще не ставити себе в незручне становище і відразу максимально чесно відповідати на запитання анкети. Багато батьків бояться занесення діагнозу в дитсадкові карту. Даремно. Якщо, наприклад, в карту невролог заносить діагноз «логоневроз» - боязнь мови на тлі заїкання, то він обов'язково забезпечить педагогічними рекомендаціями вихователів, дотримуючись яких вони будуть допомагати дитині позбутися проблеми і, відповідно, діагнозу. Приховуючи справжній стан речей, ви погіршуєте проблеми малюка.
Тепер хотілося б сказати про найбільш поширенi міфи про психологів. Більшість батьків резонно вважають, що слово «психолог» утворюється від слова «псих». З чого далі роблять абсолютно невірний висновок про те, що коли з їхньою дитиною в садку працює психолог, то син або дочка психічно не нормальні. На цій підставі деякі мами взагалі намагаються уникати спілкування. А вже якщо малюк потрапляє на корекційні заняття, то батьки - прихильники цього погляду - часом навіть скандалять або просто просять припинити заняття. Психолог у садку працює з нормальними дітьми і їх індивідуальними особливостями, а не відхиленнями.
Інша, не менш поширена і теж помилкова думка: психолог, психоневролог, невропатолог, дефектолог і нейропсихолог - це все одне і те ж. Тобто лікарі, які працюють з відхиленнями у психіці, з її дефектами. На підставі цієї точки зору батьки вимагають від психолога в дитячому садку неможливого. Зверніть увагу на поєднання слів: педагог-психолог. У першу чергу педагог. Це повідомляє мамам і татам про те, що даний фахівець - не лікар. Він може тільки припустити діагноз і направити до відповідного спеціаліста. Поставити діагноз і, тим більше, працювати з ним він не може і не має права. Таким чином, у дитячому садку психолог присутнiй, в першу чергу, для того, щоб усіма сторонами дотримувалися інтересiв дитини. Його праця, як правило, не є очевидною для батьків, але малюкові він, повірте, необхідний.

   З давніх часів людство надавало кольорам символічне значення. Група вчених розробила методику «Кольорові діти», за допомогою якої за кольорами, які дитина найчастіше використовує у малюнках, можна визначити характер дитини, її реакцію на життєві ситуації і емоційний клімат в родині, а головне - спрогнозувати, яким вона виросте. В залежності від того, який колір найчастіше використовує у своїх малюнках Ваша дитина, а також який колір є для неї найулюбленішим, можна виділити різні особливості її характеру.

                                                 "Жовті діти"

   Мовою кольору, жовтий - колір духовності, але в той же час і небезпеки. Це люди вільні, оригінальні, інакодумці, а тому небезпечні для тих, хто у главу кута ставить непорушний порядок, необмежену владу. Такі люди найбільше схильні до творчості. "Жовта" дитина - мрійник, фантазер, казкар, жартівник. Вона любить грати наодинці, любить абстрактні іграшки: камінчики, гілочки, ганчірочки, кубики, пожвавлюючи їх силою своєї уяви. Коли малюк виросте, він буде віддавати перевагу різноманітній, цікавій роботі. Завжди буде у щось вірити, на щось сподіватися, прагнути жити майбутнім. У той же час у нього можуть виявлятися такі риси характеру, як непрактичність, прагнення уникнути ухвалення рішень, безвідповідальність.

"Червоні діти"

  Червоний колір - колір крові, здоров´я, життя, енергії, сили, влади. Ці діти відкриті й активні. Дуже важко батькам з «червоними» дітьми: живими, неслухняними, збудливими, непосидючими, які ламають іграшки. Коли вони виростуть, то висока працездатність визначатиметься прагненням досягти успіху, отримати результат, заслужити похвалу. Звідси наполегливість, егоїзм. Інтереси сьогоднішнього дня для них понад усе. Серед яскравих політиків найчастіше зустрічаються «червоно-жовті» (червоний - більш улюблений), серед розумних - «жовто-червоні».

"Сині діти"

   «Сині» діти - повна протилежність «червоним». Недаремно «червоних» дітей можна заспокоїти синім кольором, а «синіх» дітей - червоним. «Синя» дитина - спокійна, врівноважена, любить робити все не кваплячись, докладно. Із задоволенням лежить на дивані з книжкою, роздумує, все детально обговорює. Вона обирає задушевну дружбу з самовіддачею і самопожертвою, тому що, на противагу «червоним» дітям, їй приємно віддавати, а не отримувати. Часто діти обирають синій колір не тому, що вони спокійні, а тому, що в даний момент дуже потребують спокою.

"Фіолетовий діти"

  Мовою кольору фіолетовий означає ніч, таємницю, містику, споглядання. Такі діти живуть багатим внутрішнім світом і відрізняються артистизмом, вони дуже чутливі. Їх легко загіпнотизувати, вони збудливі. «Фіолетова» дитина прагне справити враження, але при цьому здатна подивитися на себе зі сторони. Вона дуже ранима, більше звід інших потребує підтримки і заохочення.

"Синьо-зелені діти"

  Мовою кольору «синьо-зелений» означає воду, лід, холод, глибину, гордість, престиж, марнославство. Даний колір - індикатор стану нервової системи. У того, кому він подобається, нерви перенавантажені. Така нервова напруга визначається характером людини, або може бути викликана ситуацією, коли людина боїться помилитися, позбутися досягнутих успіхів, викликати в свою адресу критику. Не випадково «синьо-зеленими» є всі чиновники і адміністратори. Тому дуже важливо уберегти «синьо-зелених» дітей від зайвої регламентації. Такій дитині потрібно надати більше свободи, заохочувати ініціативу, замінювати покарання на заохочення, можливо, понизити вимоги (наприклад, не вимагати вчитися тільки на п´ятірки).

"Зелені діти"

  «Зелена» дитина вважає себе покинутою і дуже потребує материнської любові. Щоб вона не виросла «зеленою» особою (консервативною, такою, що боїться змін, які у неї асоціюються з втратами), потрібне особливе творче виховання, розвиток відвертості, інтересу. Такій дитині необхідно почуття захищеності, надійності.

"Помаранчеві діти"

  Ці діти легко збудливі, так само, як «червоні» та «жовті», але це збудження не має виходу. І діти веселяться, балуються, кричать без всякої причини. Тому так небезпечний помаранчевий колір: коли до помаранчевого сонця додається оранжеве небо та ще оранжева мама - цей колір стає верескливим, неприємним, він дратує і спустошує.

"Коричневі діти"

   У коричневому кольорі оранжевий глушиться чорним, дискомфорт першого не такий помітний. Приземлений, затишний і навіть приємний в невеликих дозах коричневий колір у «коричневих» дітей стає способом створювати свій світ, надійний і закритий, маленький світ, який даватиме відчуття безпеки. Існує багато причин «коричневого» дискомфорту: слабке здоров´я, сімейні негаразди, участь в драматичних подіях, і, нарешті, розумова неповноцінність.

"Чорні діти"

  Чорний колір, як колір загрози, абсолютно протипоказаний дітям. Діти рідко віддають йому перевагу, але якщо дитина віддає перевагу чорному понад усім іншим кольорам - це свідчить про передчасну дозрілість складної психіки і про стрес, який перевернув життя дитини. Чим більше чорний колір подобається дитині, тим сильніша загроза, тим драматичніший стан дитини.

"Сірі діти"

   Іншу психологічну картину дає сірий колір, теж протипоказаний дітям. Він означає рутину, безпросвітність, відторгнення, бідність. Найчастіше «сірі» діти дуже тихі, несміливі, замкнуті. «Сіра» ситуація виникає, коли дитину відгородили чи вона сама відгородилася від інших дітей. Якщо людина не може визначити, чи подобається їй сірий колір - це перша ознака втоми.

"Пастельні кольори"

 Це типові інфантильні тони, і якщо їх любить дорослий, значить він зберіг в собі «дитину» та пов´язані з цим риси характеру.

 Блакитний колір говорить про свободу, безтурботність, схильність до зміни обстановки. Зазвичай його полюбляють хлопчики. Часто з таких хлопчиків виростають моряки або льотчики.

 Рожевому кольору зазвичай віддають перевагу дівчатка. «Рожева дитина» зазвичай ніжна, слабка, боязка. Така дитина дуже залежить від оточуючих, потребує постійної підтримки. Коли рожевий колір обирає хлопчик, він як особистість виявляється сильнішим.

 Ліловому кольору також зазвичай віддають перевагу дівчатка. Він говорить про такі риси характеру як слабкість, ніжність, почуття самотності, беззахисність. «Лілова» дитина часто занурена у свій власний світ і, як правило, дуже артистичн

Рухи пальців та кисті впливають на розвиток дитини. Отже, чим більше ми допомагаємо синові чи донечці вправлятися у рухах рук, пальців, кисті, тим більше ми впливаємо на структури мозку.

Про взаємозв'язок рухів руки та мозку було відомо ще в II тисячолітті до нашої ери в Китаї. Вважається, що ігри за участю рук та пальців сприяють гармонійному розвитку тіла, розуму, підтримують у робочом стані системи мозку. Сучасні дослідження фізіологів підтверджують існування зв'язку між розвитком дрібної моторики руки та структур мозку. В роботах В.М.Бехтерева є висновки про те, що маніпуляції рук впливають на функціонування центральної нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи кистей допомагають зняти загальну напругу, а також власне з рук, розслаблюють губи, що сприяє покрашенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини.

Дослідження М.М Кольцової показали, що кожен палець руки мас своє представництво у корі великих півкуль головного мозку. Розвиток рухів пальців передує появі артикуляції складів. Таким чином мовлення перебуває в прямій залежності від розвитку дрібної моторики руки.

Народна мудрість здавна зберігає знання про необхідність рухів пальчиків дитини. В різних культурах зустрічаються народні ігри для малюків, у яких активно задіяні руки та пальці. "Пальчикові" ігри допомагають батькам не тільки розвивати мовлення та інтелектуальні здібності дитини, а приходять на допомогу у скрутні хвилини плачу або болю, щоб організувати діяльність маляти впродовж дня, відволікти, створити приємну атмосферу в домі. Пропонуючи малюку таку гру, важливо зразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, умати всі рухи і поступово їх повторювати. Дитина відтворює рухи рук, а в її гортані спочатку повторюються всі звуки, а через деякий час вже чуються відтворені склади, слова із запропонованої гри. 
Світ "пальчикових" ігор дарує радість і малятам, і батькам.

***
Перший пальчик - наш дідусь, 
Другий  пальчик - то бабуся,
Третый пальчик - наш татусь, 
А четвертий -  то матуся, 
А мізинчик - наш малюк.

***
Гой-да,гой-да,                                             
Добра в коника хода,                          
Поводи шовкові,                                 
Запоті підкови.

Грати спочатку лівою, потім правою рукою, а потім - обома руками. Від зап'ястка кисті руки з прямими зімкненими пальцями піднімати вгору, а потім, зігнувши пальці, - м'яко опускати вниз.

***
Задрімав мізинчик трішки,                                
Безіменний - стриб у ліжко,                                    
А середній там лежить,                                      
Вказівний давно вже спить.                                           
Вранці всі вони схопились враз -                                            
В дитсадочок бігти час.

По черзі загинати пальчики до долоні. Потім великим пальцем торкатися всіх інших - "будити". Розкрити всі пальці після слова "враз"

***
Спечем, спечем хлібчик    
Дітям на обідчик.                                         
Найбільшому - хліб місити,
А тобі - воду носити,                                 
А тобі - в печі палити,                                 
А тобі - дрова рубати,                                
А малому - замітати.                                
Тільки хліба напекли - танцювати почали.
Це робота не легка -
Витинати гопака.  
                             
По черзі розгинати пальці, починаючи з великого.

Пташечки літають -                                  
Крильцями махають.  
А долоньки у діток,               
Наче крильця у пташок.  З рук скласти крильця і рухати ними.