Говоримо правильно: коли варто звернутися до логопеда

Багато дорослих мають дефекти мови. Часто це пов'язано з тим, що батьки вчасно не звернулися за допомогою до логопеда. Порушення мовного розвитку можуть мати багато неприємних наслідків: від проблем зі спілкуванням до проблем з навчанням в школі.

Не варто боятися походу до логопеда. Досить часто дитині потрібно всього кілька занять, щоб виправити незначні проблеми. Краще вчасно звернутися за допомогою, щоб в подальшому не виправляти більш серйозні помилки. «Діти в місті» розбиралися, коли варто звернутися з дитиною до фахівця.

Чим займається логопед

Багато хто думає, що робота логопеда полягає в тому, щоб виправити неправильну вимову букв або навчити малюка вимовляти певні звуки. Однією з найбільш частих причин звернення до фахівця є проблема з буквою «Р». Насправді ж, крім цієї проблеми логопед займається розширенням і збагаченням словникового запасу дітей, розвитком зв'язного мовлення, а також роботою з граматичними помилками. Якщо говорити узагальнено, логопед мотивує дитину до мови.

Варто зазначити, що до логопедів звертаються не тільки діти, але і дорослі, які мають явні проблеми з вимовою. Особливо це актуально для тих людей, які працюють з публікою, ведуть переговори, займаються бізнесом.

Проблеми з мовленням

Фахівці відзначають, що сьогодні у дітей частіше виникають проблеми з мовленням. Вся справа в тому, що в ранньому віці вони менше контактують з іншими людьми. Якщо раніше діти росли у дворах, грали в командні ігри, багато спілкувалися, а мультфільми дивилися тільки за розкладом, то сьогодні все відбувається інакше.

Виникають проблеми з вимовою також від нестачі спілкування в колі сім'ї. Якщо з дитиною практично не розмовляють, у неї можуть виникнути проблеми.

Тримаємо руку на пульсі

Пік мовного розвитку припадає на 2-4 роки. Фахівці радять в цьому віці відвідувати логопеда планово - раз на рік. Це дозволить контролювати ситуацію, і взятися за виправлення проблем відразу ж, після їх виявлення.

Звернутися до логопеда варто, якщо:

• до 1 року дитина не вимовляє лепетні слова, не реагує, коли до неї звертаються;
• до 2 років дитина не відповідає на питання, не може скласти речення з двох слів;
• до 3 років малюк не використовує в мові питання: «чому?», «навіщо?» і т. д.;
• до 4 років дитина неправильно вимовляє окремі звуки, втрачає букви в словах, не може запам'ятати вірш;
• у віці 5-6 років малюк погано вимовляє звуки, не може скласти розповідь, плутається у відмінках;
• у віці 7-8 років у дитини виникають проблеми з читанням і письмом.

Відзначимо, що логопед повинен попрацювати з дитиною, якщо у неї багато граматичних помилок у мовленні, бідний словниковий запас, проблеми з розгорнутими відповідями на питання, труднощі з розмовною мовою, а також явні порушення у вимові звуків (не тільки «Р»).

Чому це важливо

Якщо вчасно не виправити дитячі проблеми з мовленням, в подальшому малюка чекає ряд проблем.

По-перше, проблеми з навчанням. Якщо малюк неправильно вимовляє звуки, не вміє їх розрізняти, він і писати буде з помилками. Крім цього, можуть виникнути порушення складової структури, коли малюк почне плутати склади і не зможе швидко і якісно читати.

По-друге, проблеми з артикуляцією і фонематичним слухом можуть викликати ряд більш серйозних проблем. Це і дисграфія (коли людина повторює одні й ті ж орфографічні помилки), дізорфографія (відсутність у дітей здібностей до освоєння знань орфографії), дислексія (проблеми з оволодінням навичками письма і читання). Ці проблеми істотно звужують коло професій, які зможе освоїти дитина в майбутньому.

По-третє, проблеми з вимовою в дорослому віці виливаються в проблеми з мовленням. Як відомо, красива виразна мова сьогодні - це важлива складова особистості. Люди, які вміють красиво говорити, частіше досягають успіху, ніж ті, хто соромиться своєї мови. Саме тому успішні люди нерідко беруть уроки у фахівців зі сценічної мови.

Варто відзначити, що в багатьох дитячих садах є логопед, до якого можна звернутися за допомогою. Але навіть похід до приватного фахівця виправдає свої витрати, адже ви будете вкладати в майбутнє дитини. Пам'ятайте, що розвиток мовлення - це основа, без якої малюк не зможе повноцінно розвиватися. Дуже важливо вирішити всі проблеми на самому початковому етапі.

Етапи мовленнєвого розвитку дитини

2 - 3 роки.

У дитини 3-го року життя активно формується фразове мовлення. Згодом в мовленні з’являються прості речення.

Словниковий запас складає близько 100 слів, до 3-х років зростає до 500 слів. Малюк розуміє і правильно виконує двохетапну інструкцію («піди в кухню і принеси чашку»), вірно використовує займенники «я», «ти», «мені», речення будує з двох слів.

До двох років дитина вже засвоює звуки: П, Б, М, Ф, В, Т, Д, Н, К, Г, Х.

Свистячі звуки (С, З, Ц), шиплячі (Ш, Ж, Ч, Щ), сонорні (Р, Л) вона зазвичай пропускає або замінює.

Засвоює поняття «один», «багато».

Дитина розуміє значення дій в різних ситуаціях («покажи, хто сидить, хто спить»), значення прийменників в звичній конкретній ситуації («на чому ти сидиш?»).

Діти охоче слухають оповідання, казки, вірші, які вперше виводять їх за межі безпосереднього спілкування з дорослими, дають їм відомості про те, чого вони ще не бачили.

У два роки малюк має уявлення про призначення речей домашнього вжитку та особистої гігієни, правильно їх використовує.

Мовні надбання дітей стимулюють позитивні зрушення у їх психічному розвитку, позначаються на всіх психічних процесах (відчуттях, сприйманні, мисленні, пам'яті).

У перші три роки в дитини розвиваються всі функції мови, а з нею і мислення.

Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення:

• засвоюють відмінкові закінчення,
• узгоджують прикметник з іменником,
• використовують деякі прийменники (на, у),
• оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників.

Починає формуватися діалогічне мовлення.

3 - 4 роки.

Діти 4-го року життя здебільшого користуються в мовленні простими (непоширеними і поширеними реченнями). Поступово починають користуватись складними реченнями.

Розвиток мовлення у дітей 3-4 років відбувається особливо швидко. Як правило, дитина до 4-х років майже засвоює свою рідну мову. Активний словник малят від 3 до 4 років зростає буквально не щодня, а щогодини, приблизно до 100 нових слів за місяць. Якщо в 3 роки дитині для спілкування досить кількох сотень слів, у 4 роки ця цифра досягає 1000—1500 слів.

Діти починають правильно вимовляти:

• свистячі звуки: С, З, Ц,
• шиплячі: Ш, Ж, Ч,

Фонематичні процеси недостатньо сформовані. Діти можуть плутати звуки схожі за звучанням та артикуляцією.

Дитина називає своє ім'я, стать і вік;

•  розуміє значення простих прийменників,
• виконує завдання типу «поклади кубик під чашку», «поклади кубик в коробку»,
• вживає в реченні прості прийменники і сполучники тому що, якщо, коли. 
• опановує множину іменників і дієслів.

Малюк розуміє прочитані короткі розповіді і казки з опорою на картинки і без них, може оцінити свою і чужу вимову, ставить запитання про значення слів. В лексиконі малюка з'явиться нове запитання: "Для чого?", "Чому?", яке вказує вже на достатньо високий рівень розвитку не лише його мови, але й мислення.

Адже він вимагає пояснень причинно-наслідкових зв'язків явищ. Наші "дорослі" пояснення не завжди зрозумілі для дитини, але приносять їй задоволення.

4 - 5 роки.

В своїх висловлюваннях чотирирічна дитина використовує майже усі частини мовлення. Вже зустрічаються:

• складносурядні і складнопідрядні речення,
• вживаються прийменники по, до, замість, після,
• сполучники що, куди, скільки.

Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова.

Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки:

• не завжди вірно використовує відмінкові закінчення,
• іноді неправильно узгоджує між собою слова.

Словниковий запас 1500-2000 слів, у тому числі слова, що позначають тимчасові і просторові поняття.

У мовленні все частіше зустрічаються прикметники, які передають якість та ознаки предметів, присвійні прикметники (лисячий хвіст), прислівники.

Діти засвоюють вимову звуків Р, Л, але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – «сапка», жовтий – «жовтий»). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – «йак», риба – «либа», пиріг – «пиліг»). Але до кінця 5-го року життя вже засвоюють правильну вимову Р, Л.

У дітей значно покращується фонематичне сприймання (на слух), але можуть плутати деякі звуки С – Ш; Ш – Ж.  Нормою буде, коли до п’яти років дитина диференціює на слух, та  у вимові всі звуки. Паралельно з цією навичкою завершується формуватись правильна звуковимова.

Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші.

Монологічне мовлення на початковій стадії.

5 - 6 років.

До п'яти років запас слів у дитини збільшується до 3500 і більше. Вона активно вживає узагальнюючі слова («одяг», «овочі», «тварини» і тому подібне), називає широке коло предметів і явищ навколишньої дійсності.

У словах вже не зустрічаються пропуски, перестановки звуків і складів; виняток становлять лише деякі важкі незнайомі слова (екскаватор).

У реченні  використовуються всі частини мови.  Дитина опановує всі звуки рідної мови і правильно вживає їх у мовленні.

Фонематичні процеси більш сформовані. Дитина здатна до фонетичного аналізу та синтезу.

В словнику активно накопичуються образні слова і вирази, стійкі словосполучення  (ні світ ні зоря, на швидку руку і ін.)

Дитина використовує синоніми, антоніми, багатозначні слова. Засвоюються граматичні правила зміни слів і з'єднання їх в речення.

У цей період  дитина активно спостерігає за явищами мови: намагається пояснити слова на основі їх значення, розмірковує з приводу роду іменників.

Таким чином розвивається мовна і мовленнєва увага, пам'ять, логічне мислення і інші психологічні передумови, необхідні для подальшого  розвитку дитини, її успішного навчання в школі.

Діти самостійно складають розповідь, переказують казки, що говорить про оволодіння одним з найвищих видів мовлення – монологічним мовленням.

У дошкільників виникає внутрішнє мовлення, що стає засобом формування й функціонування внутрішніх розумових дій.

Поява внутрішнього мовлення є ознакою розвитку словесно-логічного мислення. Розвивається чуття мови, яке допомагає

• успішніше користуватися мовою,
• виправляти помилки свого мовлення,
• помічати такі помилки в мовленні інших.

АКТИВНА ЧИ ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА

Як відрізнити активність від гіперактивності? Батьки нерідко задаються питанням — що таке гіперактивність, і чим вона відрізняється від звичайної активності. Як самостійно визначити патологію? Для цього рекомендується скористатися невеликим тестом на гіперактивність дитиниі:

АКТИВНА ДИТИНА

1. Малюк не сидить на одному місці, любить рухливі ігри. При зацікавленості здатний довго збирати пазли або слухати книжку.
2. Багато і швидко говорить. Задає безліч питань.
3. Порушення травлення та сну зустрічаються рідко.
4. Активність проявляється не скрізь. Непосидючий вдома, малюк спокійно веде себе в гостях або в садку, або навпаки вдома спокійний, а у садку непосидючий.
5. Крихітка неагресивна. У запалі конфлікту здатна дати здачу. Але самостійно не провокує скандали.

ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА

1. Дитина постійно перебуває в русі, нездатна контролювати себе. При сильній втомі і нездатністості рухатися далі, істерить і плаче.
2. Говорить швидко і багато. Часто не дослуховує і перебиває. Рідко вислуховує відповіді на задані питання.
3. Дитину важко укласти спати. Сон малюка неспокійний. Не рідкість для дитини кишкові розлади, алергію.
4. Малюк некерований постійно. Він не реагує на обмеження і заборони. Його поведінка в різних умовах активно.
5. Малюк сам провокує конфлікти. Не здатний контролювати агресію – кусається, б'ється, штовхається. У хід може пускати будь-які засоби: і камені та палиці.

ЩО ТРЕБА РОБИТИ?
 

Батьки повинні усім серцем зрозуміти біду, що спіткала дитину. Мало знати, що треба робити. Без співчуття, любові і щирості жодні знання не допоможуть. Тільки внутрішньо прийнявши для себе ці знання, батьки зможуть правильно поводитися з дитиною: НЕ підвищувати голос і НЕ сварити дитину, НЕ сюсюкати і НЕ потурати, НЕ поспішати самим і НЕ квапити дитину, НЕ нервувати і НЕ дратуватися, НЕ міняти домовленостей і планів тощо. При цьому, в жодному разі дитина не повинна відчути, що ви її жалієте!
«Ні» слову «ні».

Треба уникати крайнощів – надмірної суворості і надмірного потурання. Діти мають дотримуватися безпечних для себе і навколишніх правил поведінки, але кількість заборон треба звести до мінімуму, оскільки у гіперактивних дітей – понижена реакція на шум, зорові образи, негатив, тож заборони для них – пустий звук.

Заборони мають бути заздалегідь обговорені, чітко сформульовані, а ще дитина має чітко знати, яке покарання її чекає при порушенні. Не слід забороняти в категоричній формі (не вживайте слів «не можна», «припини», «ні»). Замість наказів – прохання (але не підлещуйтесь). Досягайте згоди і взаєморозуміння, пояснюйте, чому «не можна», якщо не вдається – переключіть увагу дитини, бажано зі спокійним гумором: запропонуйте іншу можливу в цей момент діяльність чи розвагу; поставте несподіване запитання, не пов’язане с даною ситуацією; відреагуйте несподіваним для дитини чином (пожартуйте, повторіть дії дитини тощо); сфотографуйте дитину або підведіть її до дзеркала в ту хвилину, коли вона вередує; лишить дитину в кімнаті саму (якщо це безпечно). Якщо відволікти не вдається – запропонуйте альтернативний варіант (наприклад, дитина рве шпалери – дайте їй купу газет: «Хочеш рвати – рви, газет тобі надовго вистачить»).

Монотонно, однаковими словами, спокійно повторюйте своє прохання.
Не наполягати щоразу, щоб дитина вибачилася. У багатьох випадках, коли дитина заспокоїться, варто зробити вигляд, що нічого не сталося.
Не читайте нотацій, адже дитина все одно їх не чує і не сприймає. Якщо треба покарати – робіть це одразу, а не погрожуйте покаранням. Фізичні покарання – суворо заборонені! Ви можете дати поведінці (а не дитині!) негативну оцінку, тимчасово ізолювати її (якщо це безпечно!), відмовити їй у звичних розвагах тощо. Хваліть, заохочуйте, радійте успіхам!

Гіперактивні діти не сприймають заборон і покарань, зате чудово реагують на похвалу. Тому треба частіше хвалити за успіхи, навіть незначні. Але нещира, незаслужена похвала – НЕДОПУСТИМА! Дитину треба хвалити завжди, коли їй вдалося довести справу до кінця. Особливо, якщо ця справа пов’язана з концентрацією уваги (розмальовування, читання, прибирання тощо). Тут буде не зайвий маленький подарунок чи привілей, дозвіл трохи довше погуляти, цукерка тощо, але пильнуйте, щоб система заохочень не перетворилась на систему оплати.

Завжди відзначайте успіхи – це зміцнює впевненість дитини у своїх силах.

Емоційний і фізичний контактдля гіперактивних дітей це дуже важливо. Треба обійняти, приголубити, погладити, заспокоїти у важких ситуаціях – і неконтрольовані емоції та м’язова напруга почнуть спадати.
 

Розпорядок дня

Для гіперактивних дітей дуже важливим є дотримання розпорядку дня, який треба скласти разом з нею. Розпорядок дня (час для їжі, ігор, прогулянок, занять, сну), за умови його дотримання, діє на суперактивну дитину заспокійливо. Оскільки їй через свою імпульсивність важко миттю переключитися з одної справи на іншу, бажано попередити її заздалегідь, а ще краще – виставити будильник чи таймер. Доручення і обов’язки.

Давайте дитині доручення, визначте щоденні обов’язки і контролюйте їх виконання (цьому знову ж таки допоможе розпорядок дня). Навіть якщо результати не такі гарні, як ви би хотіли, заохочуйте зусилля малюка. Доручайте нараз лише одну справу. Якщо завдання нове – поясніть і покажіть, як його виконувати. Пояснення (інструкція) має бути не довшим від 10 слів (довше гіперактивна дитина не дослухає – «відключиться»).

Контроль над собою

Навчіть дитину керувати своїми емоціями – цьому допоможуть «агресивні ігри» («Хочеш битися – бий, але не по людях чи тваринах. Ось тобі палиця – бий по землі, по каменю. Ось тобі камінь – спробуй влучити у той стовп»). Залучайте і заохочуйте дитину до пасивних ігор, що вимагають концентрації уваги (лото, доміно, розмальовування, ліплення, читання тощо). Ці заняття дають змогу розслабитися, що надзвичайно важливо для гіперактивної дитини.
Уникайте емоційної перевтоми. Стежте, щоб дитина не засиджувалася перед телевізором чи комп’ютером – надмірна кількість вражень призводить до надмірого збудження, втраті самоконтролю. На неї шкідливо діють місця з натовпами людей (магазини, базари). Не ходіть з нею часто в гості. Бажано, щоб вона бавилася з однією дитиною, причому спокійною, флегматичною (чим більше дітей у грі – тим вище перезбудження). Не кваптесь віддавати дитину в дитячий садок.

Фізична активність

Прогулянки, фізичні вправи, біг – дуже корисні, вони допомагають скинути надлишок енергії. Але й тут запобігайте перевтомі, яка переростає у гіперактивність. М’яко зупиніть забігану дитину, обніміть за плечі, поставте якесь запитання, запропонуйте якусь справу – нехай трохи перепочине, але в жодному разі не наказуйте зупинитися і перепочити. Крім того, гіперактивним дітям не слід брати участь у командних іграх, де задіяні сильні емоції (футбол, баскетбол, естафети тощо).

Харчування

Гіперактивна дитина має отримувати достатньо вітамінів, мікроелементів, якомога менше смаженого, гострого, соленого, копченого, побільше – вареного, тушкованого, свіжих овочів і фруктів. Обов’язкове правило – якщо дитина не хоче їсти – не примушуйте її!

Власний куточок

Дитина повинна мати свою кімнату або свій куточок для ігор, навчання, де вона може усамітнитись. Оформлюючи дитячу кімнату чи куточок, уникайте яскравих кольорів, ламаних ліній. На робочому столику не має бути предметів, що відволікають увагу, адже малюк самотужки не може досягти того, щоб його нічого не відволікало. Столик має міститися якомога далі від телевізора, дверей, різного роду шуму. Його непосидючість є реакцією на зовнішні подразники, отже їх треба мінімізувати.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: загальна рухова активність з роками зменшується, а у деяких дітей зникає зовсім. Важливо, щоб дитина до цього часу не набула негативізму і комплексів, які зіпсують їй життя (і вам також!) у підлітковому віці. ЛЮБІТЬ ДИТИНУ, допомагайте їй стати успішною.

МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК ДОШКІЛЬНИКІВ ЯК СКЛАДОВА ГОТОВНОСТІ ДО ШКОЛИ

Своєчасне оволодіння правильним чистим мовленням має велике значення для формування повноцінної особистості. Людина з добре розвиненим мовленням легко вступає в спілкування, може зрозуміло висловити свої думки чи бажання, чітко запитувати або відповідати на запитання і т. д. І навпаки, незрозуміле мовлення значно ускладнює взаємини з оточуючими людьми й часто накладає відбиток на характер людини в майбутньому. Правильно розвинуте мовлення є одним із основних показників готовності дитини до успішного навчання в школі. Недоліки ж мовлення можуть призвести до неуспішності в навчанні та викликати невпевненість дитини в своїх силах.

Багато батьків, записуючи дітей до школи стикаються з несподіваними труднощами – з неправильним проголошенням яких – не будь звуків. Нажаль, більшість батьків помічають, що їхня дитина не вимовляє якісь букви, лише при записі його в перший клас. Шкільні психологи та вчителі радять звернутися до логопеда. І тоді все починається, щоденні заняття вдома, заняття з логопедом щоб встигнути «підігнати» дитину за тіло до початку шкільного навчання. Але, по – перше, це велике навантаження на дитину, а по – друге цього можна уникнути, якщо батьки хоча б раз на рік приходили з дитиною на консультацію до логопеда. Тому що тільки спеціаліст може вчасно побачити які порушення у розвитку мови дитини. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати, які вади найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі види неправильної вимови:

• пропуск звуків(наприклад: «булка» – «ука», «барабан» – «баабан», «липа» – «ипа»);
• заміна звуків («коза» – «коса», «чашка» – «татка»);
• спотворення звуків («електричка» – «аетита», «міліціонер» – «міатей»).

П’ятий рік життя

Словниковий запас дитини досягає 1500 – 2000 слів. В своїх висловлюваннях дитини використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих дитина переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (С, З, Ц), але ще можуть замінювати їх один – одним (наприклад: шапка –  «сапка», жовтий – «зовтий»). Звук Р в цьому віці діти ще можуть замінювати на «Й», «Л» або «ЛЬ» (наприклад: рак – «йак», риба – «либа», пиріг – «пиліг».

Шостий рік життя

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 – 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним із найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріалів з яких вини зроблені (паперовий літак, дерев’яний стіл). В мовленні дітей, з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з – за, з – під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (Ш, Ж, Ч) та звуки Р, РЬ. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

Правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психологічного розвитку. Порушення звуковимови може бути зумовлене порушеннями при вагітності мами, наприклад коли майбутня мама в період вагітності перенесла якусь інфекційну хворобу або при перебігу пологів (коли при пологах у дитини родова травма, або вроджена патологія). А це все дуже впливає на розвиток мовленнєвого апарату. І коли логопед обстеживши дитину помічає вади, у таких випадках потрібне обов’язкове втручання лікарів – спеціалістів таких як невролог, психіатр або ортодонт. Ці спеціалісти разом з логопедом нададуть вашій дитині певну допомогу. І тільки тоді ви подолаєте вади звуковимови вашої дитини. Ще однією причиною вад звуковимови у дітей є слабкість щеплених м’язів. Дуже часто діти, які погано говорять для свого віку, ще і погано їдять. Як правило, для них ціла проблема з’їсти яблуко або морквину в сирому вигляді, не кажучи вже про м'ясо. Викликано це слабкістю щелепних м’язів, а вона в свою чергу затримує розвиток рухів артикуляційного апарату. Тому обов’язково змушуйте дитину жувати сухарі й цілі овочі та фрукти, хліб з скоринкою та кускове м'ясо. Щоб розвинути м’язи щік та язика, покажіть дитині, як полоскати рот. Навчіть надувати щоки і утримувати повітря, «перекочувати» його з однієї щоки і іншу. Навчіть дитину піднімати в гору та опускати вниз язик. Не забувайте розвивати і дрібну моторику пальців. Адже розвиток дрібної моторики пальців дуже впливає на розвиток правильної вимови.

Коли дитині можна починати вчити іноземну мову?

Поради логопеда

Для того, щоб вивчення іноземної мови було легким та результативним, батькам необхідно запам’ятати декілька логопедичних порад та правил.

Поради логопеда щодо вивчення дітьми

іноземної мови

• Навчання іноземної мови повинне здійснюватись в ігровій формі.
• Добре, якщо у дитини є потяг до розуміння іноземної мови. В іншому випадку дорослому слід ретельно підбирати потрібну методику вивчення мови для зацікавлення дитини.
• Оскільки батьки – це взірець для наслідування для дитини в усьому і в мовленні зокрема, навчаючи іноземній мові, сам дорослий повинен мати прекрасну вимову та знати тонкощі граматики. Адже саме з батьками дитина гратиме в іноземців і перейматиме особливості спілкування.
• У випадку, коли мовлення дитини формується згідно вікових норм і немає порушень у розвитку мовлення, тоді в період інтенсивного вивчення рідної мови можна розпочати вивчення іноземної. Адже саме в цей час дитина добре сприймає і засвоює нові слова і правила.
• Дуже добре на засвоєння іноземної мови впливає спілкування з носіями мови. Окрім того, що дитина буде чути правильне мовлення, нове мовне середовище дасть змогу дитині зрозуміти, де і як можна практично використати іноземну мову.
• Навчання іноземній мові передбачає сформованість фонематичного слуху та сприймання. Тому якщо у дитини є певні порушення, зумовлені недостатньою зрілістю фонематичних процесів, з вивчення іноземної мови варто трохи зачекати.
• Також не варто розпочинати навчання іноземної мови, якщо дитина ще не опанувала звуки рідної мови. Інакше в дитини може виникнути «плутанина» з артикуляцією певних звуків, змішування у вимові звуків різних мов, що негативно позначиться на розвиток мовлення загалом та формування звуковимови зокрема.

Мовні ігри від логопеда для вивчення з дітьми іноземної мови

1. Батькам слід пам’ятати, що як і при вивченні рідної мови, для дітей дуже важливою є візуалізація, а не просто пояснення чи переклад. Наприклад, при вивченні англійської мови не варто перекладати слово «cat» – це «кіт». Достатньо показати на кота чи його зображення на картинці й вимовити: «cat». Такої аналогії між візуальним образом і вимовленим англійським словом буде цілком достатньо, щоб дитина його зрозуміла і запам’ятала.
2. Гарний ігровий прийом – розучування віршиків і пісень іноземною мовою. А якщо їх промовляння супроводжувати хоч невеличким театралізованим дійством (пальчиковим театром, таночком, діями з іграшками тощо) – діти із задоволення повторюватимуть їх знову і знову.
3. Для вивчення з дітьми іноземної мови використовуйте іноземний етикет.  Можна домовитись між собою і в побуті використовувати іноземні кліше ввічливості. Наприклад, вранці після пробудження кажіть «доброго ранку» двома мовами, так само бажайте «на добраніч», «смачного», промовляйте слова вдячності та вибачення тощо.
4. Обов’язково рахуйте іноземною усе навкруги, називайте колір та розмір предметів, збагачуйте словник назвами членів родини, меблів, посуду і т. д. Називайте іноземною мовою всі предмети та дії, з якими зіштовхується дитина.
5. Використовуйте для вивчення іноземних слів книжку з яскравими картинками. Добре, якщо під картинкою буде написане іншомовне слово. Називайте всі ці слова, а малюк нехай за вами повторює.
6. Складнішою, але дуже корисною, є гра-римування. Для цієї гри у дитини вже має бути певний словниковий запас іншомовних слів. Дорослий допомагає дитині, пропонуючи зразок, наприклад: cat – hat, dog – frog, parrot – carrot тощо.
7. Проявляйте творчу фантазію, зі щирим задоволенням грайте в іноземців. Супроводжуйте іноземною мовою усі спільні види діяльності: малювання, ліплення, аплікацію тощо. І якщо такі іноземні ігри будуть систематичними, ваша дитина швидко стане носієм другої мови.

Як аденоїди впливають на мовлення?

Чи впливають аденоїди на розвиток мовлення дитини? Давайте спочатку з’ясуємо, що таке аденоїди? Аденоїди – це надмірне розростання носоглоткової мигдалини, яке веде до утрудненого носового дихання або до повної неможливості дихати носом. При цьому повітря надходить в порожнину глотки через рот неочищене і не зігріте. Це тягне цілий ряд фізіологічних змін в організмі дитини.

В такому випадку мигдалини носоглотки не можуть дезінфікувати повітря, що надходить у ротову порожнину, як це відбувається у нормі, а змушені очищувати його від грубих домішок, до чого вони не пристосовані. Тому вони часто гіпертрофуються і перетворюються з органів дезінфекції в розсадник інфекцій, відкриваючи шлях мікробам і вірусам в органи дихання (трахею, бронхи, легені), стаючи причиною частих ангін, бронхітів, бронхопневмоній, що в свою чергу призводить ці органи в подальшому до деструктивних змін. Треба пам’ятати, що стимулює роботу дихального відділу тільки носове дихання.

В складках аденоїдів міститься рясна бактеріальна флора (хронічний аденоїдит). Тоді аденоїди служать джерелом часто повторюваних гострих запалень і хронічних захворювань носоглотки (ринітів, сину ситів, отитів, запалень пазух носа тощо), що може призвести до стійкого зниження біологічного слуху у дитини.

В результаті утруднення відтоку крові і лімфи від головного мозку, викликаного застійними явищами в порожнині носа від впливу аденоїдів, у дітей нерідко виникають головні болі. Такий вплив відбувається за типом механічного стиснення кровоносних судин і нервових шляхів, що ведуть до мозку і від нього, що порушує трофіку (живлення) головного мозку і ускладнює передачу нервових імпульсів, посилюючи або послаблюючи їх.

Мозок дитини, що має аденоїди, постійно перебуває в стані кисневої недостатності (у стані гіпоксії), а це призводить, в свою чергу, до астенічного синдрому, або до синдрому підвищеної виснажливості центральної нервової системи, що проявляється в гіперактивності таких дітей. У них спостерігається підвищена стомлюваність, зниження працездатності, уваги, пам’яті.

Розрізняють три ступені збільшення аденоїдів:

• 1 – аденоїди закривають 1/3 носоглотки;
• 2 – аденоїди закривають 1/2 носоглотки;
• 3 – аденоїди закривають носоглотку повністю.

Якщо третя ступінь у дитини спостерігається протягом більш ніж одного року, тоді обличчя у неї з часом змінюється і набуває так званого «аденоїдного виразу»: відкритий рот, піднесеність верхньої губи, різного ступеня відвисання нижньої щелепи, згладженість носо-губних складок, амімічний вираз обличчя, розвивається туговухість – знижується розбірливість мови – дитина перестає розуміти половину звернених до неї слів. При таких симптомах операція показана в будь – якому віці.

Порушення фізіологічного дихання ведуть до змін мовленнєвого дихання. Мовленнєвий видих стає коротким. Фрази, мовне висловлювання переривається необґрунтованими паузами, здебільше для того, щоб зробити додатковий видих, в результаті чого порушується паузація, і, як наслідок цього, порушуються темпоритмічні характеристики мовлення, її просодичні компоненти.

У дітей з аденоїдами спостерігаються порушення голосу, основних його характеристик. З’являється назалізація голосу, голос стає глухим, сиплим, мова в цілому не модульована, монотонна. Це, в свою чергу, призводить до:

• нечіткого, часто редукованого промовляння голосних звуків, які знаходяться під наголосом, до зміни одних голосних іншими і до труднощів виділення голосних на фоні слова, тобто до порушення фонематичного аналізу;
• скорочення тривалості промовляння дитиною як голосних, так і приголосних звуків, що веде до ускладнень в оволодінні звуко – складовим аналізом слів, стає однією з причин появи дисграфії на ґрунті порушення мовного аналізу і синтезу;
• до порушення диференціації таких звуків, як: л – м – н, м – б – п, д – н, т –д («неблі» – «меблі», («мино» – «мило», («нені» – «мені», («Ніна» – «Діна», («нень» – «день»);
• до порушення диференціації дзвінких та глухих приголосних (через глухість голосу): б – п, г – к, д – т, ж – ш, з – с, в – ф та їх м’яких варіантів; схильності до поглушення і як наслідок появі акустичної дисграфії.

Аденоїди стають причиною нерозвиненості і слабкості периферичного відділу мовного аналізатора:

• слабкості нижньої щелепи і, як наслідок цього, підвищеної салівації;
• нерозвиненості, слабкості м’язів язика, особливо його кінчика і спинки, що є результатом його малорухливості;

Це призводить до порушення вимови різних звуків, найбільш частими з яких є:

• міжзубна вимова свистячих і шиплячих звуків, порушення їх диференціації на слух та у вимові;
• порушення вимови йотованих і нейотованих голосних, порушення їх вимовної і слухової диференціації;
• труднощі, часто неможливість, постановки та артикулювання сонорних звуків;
• нерозвиненість, млявість верхньої губи у дітей з аденоїдами веде до порушення вимови звука [В], до заміни його іншими звуками, іноді при збігу кількох приголосних до його відсутності, пропусків (у тому числі прийменника «в»).

Описана вище мовна патологія, що є наслідком впливу аденоїдів, створює картину важких мовних порушень, які потребують важких мовних порушень, які потребують довготривалої і напруженої роботи дитини та батьків із спеціалістом.

У зв’язку з цим, ми радимо батькам звертати увагу на цю проблеу і своєчасно звертатися до лікаря.

Тільки після відновлення нормального стану ЛОР – органів доцільні логопедичні заняття з корекції мовлення.

Виявлення та лікування аденоїдів на різних стадіях – найважливіше завдання!

Малюк і пальчик

Дітки грудного віку досить часто смокчуть свій пальчик. Але іноді грудний вік проходить, а палець дитина продовжує смоктати. І на цю звичку далеко не всі батьки звертають увагу, а марно. Зазвичай ця звичка швидко проходить і не залишає ніяких наслідків, проте якщо дитина продовжує смоктати пальчик протягом тривалого часу можливі серйозні наслідки.

Через постійний тиск на нижню щелепу відбувається затримка її розвитку. Крім цього, коли язик не прилягає до піднебіння, у дитини формується зубний ряд не U – подібної форми, а V – подібної. Тому передні зубки виступають вперед (на картинці показано як саме). Дитина починає дихати ротом, а це загрожує цілим рядом проблем зі слизовою оболонкою рота. Крім дихання, порушується ще й жування, і вимова дитини.

Зазначимо, що описане вище не є догмою – кожен окремий випадок індивідуальний.

-         -   Використовуйте кожну вільну хвилинку для спілкування з вашим малюком. Не ігноруйте дитячих запитань, давайте прості, зрозумілі дитині відповіді, пояснення.

          -  Діти дуже схильні до наслідування, тому, розмовляючи з дитиною, в жодному разі не потрібно спотворювати вимову звуків. Мовлення дорослого повинно бути зразком для дитини.

  - Навчайте дитину граючись! Добре, якщо ваші заняття з малюком перейдуть у мовленнєві ігри та забави. Заняття – гру можна провести в місці відпочинку, на природі, йдучи до дитячого садку та інше.

   - Не акцентуйте увагу на труднощах, не дорікайте, коли в неї щось не виходить, якщо чогось вона не вміє. Хваліть дитину за будь-які, навіть маленькі успіхи, підтримуйте і допомагайте.

     -  Частіше читайте або розповідайте дитині прості віршики, казки. Важливим для дитини дошкільного віку є не стільки кількість прослуханих казок чи віршів, скільки добре їх розуміння.

   -    Використовуйте вправи для розвитку дрібної моторики пальців рук. Пам’ятайте, чим рухливішими будуть пальчики вашої дитини, тим краще вона оволодіє мовленням.

 -        Пам’ятайте, що саме в дошкільний період мовлення дитини розвивається найінтенсивніше, а головне – воно гнучке для подолання мовленнєвих вад.